Германубіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Статуя Германубіса. Ватиканський музей.

Германубіс — (грецьк. — Ἑρμανοῦβις) — в міфології був богом, який поєднував у собі зовнішність Гермеса (давньогрецька міфологія) і Анубіса (давньоєгипетська міфологія). Був сином Осіріса і Нефтіди.

У Гермеса й Анубіса були схожі обов'язки (вони були провідниками душ), що ймовірно призвело до злиття цих двох божеств в одне — Германубіса. Розквіт популярності Германубіса припав на період римського панування в Єгипті. Германубіса зображували як людину з тілом і головою шакала, зі священним жезлом (кадуцеєм) у руках, що належав грецькому богу Гермесу. За уявленнями єгипетських жерців він займався дослідженням істини.[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • A history of Egypt Under Roman Rule by Joseph Grafton Milne (1992) p. 195
  • Who's Who in Egyptian Mythology by Anthony S. Mercatante (2002) p. 56
  • The Gods of the Egyptians, or, Studies in Egyptian mythology by E. A. Wallis Budge (1904) p. 265